[Сичікова Я. О. Стандартизація у сфері нанотехнологій: ретроспективний огляд. Стандартизація, сертифікація, якість. №3(121) ,2020. С. 37-53]

Початком нормативного регулювання у сфері нанотехнологій можна вважати створення у США Національної ініціативи нанотехнологій (NNI) у 2000 році. Після цього багато країн ініціювали державні програми з розвитку цього напрямку, зокрема програми стосувалися синтезу, дослідженню властивостей та практичного застосування наноматеріалів. Показовим етапом розвитку нанотехнологій було рішення про нанесення на вироби, що містять наночастинки спеціального знаку. Однак це призвело до неочікуваного соціального ефекту – негативний відгук, зумовлений побоюванням, що нанотехнології можуть заподіяти шкоди здоров’ю. Це було поштовхом до розвитку стандартизації нанотехнологій, яка стала важливою і нагальною проблемою для надання науково-обґрунтованої основи як для підтримки позитивних аспектів, так і для вивчення негативного впливу наноматеріалів.

Відправним моментом нормативно-технічного регулювання нанотехнологій можна вважати комюніке Єврокомісії «Office for Official Publications of the European Communities» «На шляху до європейської стратегії нанотехнологій», представлене в 2004 році в Люксембурзі, у якому було запропоновано розробку інтегрованої системи та стратегії розвитку нанотехнологічної галузі. У доповіді Європейського союзу (ЄС) «Нанонауки і нанотехнології: план дій для Європи 2005–2009 рр.» вперше було представлено перелік заходів з реалізації стратегій нанотехнології. Реалізація цих стратегій знайшла своє відображення в 6-й та 7-й Рамкових програмах з наукових досліджень та технологічного розвитку ЄС. Про необхідність державного та світового врегулювання наноматеріалів та їх визначення йдеться й у інших директивах та доповідях ЄС.

У Кодексі ЄС з відповідального проведення досліджень у сфері нанонауки і нанотехнологій закладено основоположні принципи, які стали невід’ємною частиною організаційної системи забезпечення якості досліджень та які необхідно включати в національне законодавство та процедури контролю й оцінки нанопродуктів, здійснювані національними державними органами.

Після цих етапів розпочалася стандартизація нанотехнологій як дії на національному чи регіональному рівнях у США, ЄС та Азії. У листопаді 2005 року розпочав діяльність Технічний комітет Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) з питань нанотехнологій ТК 229, який наразі має 4 робочі групи. Таким чином, нанотехнології знайшли свій шлях до національної, регіональної та міжнародної стандартизації завдяки створенню відповідник комітетів і підкоміетів, як це наочно продемонстровано у таблиці 1.

У 2010 році Європейська Комісія (ЄК) надала доручення Європейським комітетам зі стандартизації розробити концепцію проведення заходів із стандартизації нанотехнологій та наноматеріалів (M/461EN) з метою координації дій між різними міжнародними технічними комітетами (ТС) в межах і між ISO та CEN. Завдяки цьому було створено Координаційну групу зв’язків з нанотехнологій (NLCG). У межах CEN технічний комітет CEN/TC 352 “Нанотехнології” взяв на себе керівництво за координацію у виконанні мандату ЄС.

Технічні комітети (ТС) ISO, IEC та CEN які залучені (прямо чи опосередковано) до проведення заходів зі стандартизації нанотехнологій та наноматеріалів

Завдяки діяльності цих комітетів було виділено першочергові задачі стандартизації у нанотехнології, а саме стандартизація параметрів і властивостей наноматеріалів, термінології, вимірювальних методів тощо. У цих умовах отримав розвиток новий напрямок метрології, а саме нанометрологія, з якою пов’язують теоретичні та практичні аспекти метрологічного забезпечення наноматеріалів.

Таким чином, на цьому етапі стає зрозумілим, що для вирішення науково-технічної задачі забезпечення єдності вимірювань у нанотехнологічній галузі необхідно здійснювати науково-методичні, технічні та організаційні заходи, а саме:

— дослідження механізмів взаємодії вимірювальних систем з об’єктом вимірювання;

— розробка алгоритмів вимірювань і відповідного їм математичного забезпечення;

— створення матеріальних носіїв розміру, що володіють властивостями, аналогічними властивостями еталону і вимірюваного об’єкта;

— розробка і створення стандартних зразків складу, структури і нанорельєфу поверхні; — розробка стандартизованих методик вимірювань, що забезпечують простежуваність передачі розміру одиниці фізичної величини від еталона робочим засобам вимірювань в нанометровий діапазон;

— створення гармонізованої системи стандартних зразків складу, структури і властивостей наноматеріалів.