Студентоцентризм в навчанні

Реалізація студентоцентрованого підходу виявляється у перетворенні здобувачів вищої освіти на активних учасників освітнього процесу з урахуванням освітніх цінностей та індивідуальних особливостей студентів і базується на розвитку автономії студента, який може самостійно здійснювати вибір цілей, визначати темп свого навчання, а також обирати бази практик, теми курсових робіт, наукових керівників тощо.

Під час обговорення ОПП здобувачі вищої освіти долучаються до розробки навчальних планів і програм, вибору форм, методів та засобів навчання, які враховують їхні інтереси та потреби.

Викладачі допомагають студентам знаходити найприйнятніші для них стратегії навчання з урахуванням їх власних потреб, мотивацій, характеристик і здібностей. Викладачі намагаються ураховувати різні психотипи, використовуючи різні способи подання матеріалу. Під час практичних, лабораторних і семінарських занять студентам не нав’язується певна стратегія вивчення, а реалізується їх ініціативність, соціальна активність, створюється атмосфера емоційно-інтелектуального пошуку.

Форми організації освітнього процесу

Освітній процес здійснюється за такими формами: навчальні заняття; самостійна робота; практична підготовка; контрольні заходи. Формами семестрового контролю є семестровий екзамен, диференційований залік (з окремих навчальних дисциплін, практик, курсової роботи) або залік.

Основні види навчальних занять: лекція, семінарське заняття, практичне заняття, лабораторне заняття, індивідуальне навчальне заняття, консультація, факультатив. При викладанні за ОПП в залежності від специфіки кожної окремої дисципліни застосовуються різні методи навчання.

Методи навчання

Викладання здійснюється за допомогою як традиційних (словесні, наочні, практичні), так й інноваційних методів навчання (аналіз виробничих ситуацій, проблемна дискусія, виконання проєктів, мозкової атаки та ін.), які спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів, та інформаційних технологій.

Освітній процес організовується таким чином, що практично всі здобувачі освіти виявляються залученими до процесу пізнання, де вони можуть обмінюватися думками, ідеями в умовах емоційного комфорту і творчої атмосфери на занятті, що сприяє розвитку кооперації і співробітництва в процесі навчання. Окрім того, за допомогою діалогового навчання здійснюється психолого-педагогічний вплив та супровід професійного розвитку здобувачів вищої освіти. Так, наприклад навчання в дискусії є ефективним як на лекціях, так і на практичних і семінарських заняттях, оскільки сприяє розвитку критичного мислення, здатності робити вибір, уважно прислухатися до інших точок зору. На заняттях використовуються такі види дискусій: круглий стіл – бесіда, в якій на рівних бере участь невелика група здобувачів і відбувається обмін думками; засідання експертної групи – спільне обговорення висунутої проблеми учасниками групи та обговорення досить стислої доповіді, в якій кожен доповідач висловлює свою позицію; форум – обговорення, у ході якого група обмінюється думками з аудиторією; дебати – формалізоване обговорення, яке побудоване на основі виступів учасників-представників двох протилежних команд-суперників і заперечень до цих виступів та інше. Для того, щоб спровокувати дискусію в навчальній аудиторії використовується метод аналізу реальних виробничих (педагогічних) ситуацій, що формують в здобувачів освіти здатність багатопозиційної особистісно зорієнтованої взаємодії, співробітництва, лідерства, роботи в команді та ін.

Окрім того, здобувачі приймають участь у конференціях, тренінгах, методичних семінарах, засіданнях кафедри та ради факультету.