Володимир Миколайович Гвоздинський

Народився 3 жовтня 1998 в селі Пашена Балка Дніпропетровської області. Згодом із батьками і двома старшими сестрами переїхав до Кам’янського. Батько воював в Афганістані, помер, коли Володимиру було 9 років. Ще підлітком хлопець прагнув служити в «Азові», тому вісімнадцятирічним юнаком пішов добровольцем до армії і потрапив у омріяний підрозділ.

У 2021 році став заступником командира з технічної частини мінометної батареї другого батальйону, слідкував за станом автомобільної техніки. Був гарним водієм, який неодноразово вже під час повномасштабної війни у Маріуполі вивозив розрахунки з-під обстрілів і рятував життя побратимів.

На початку повномасштабної війни «Мінфін» (позивний Володимира) був з побратимами на базі в Урзуфі. Служив на посаді командира міномета 1-ї обслуги міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї 2-го батальйону оперативного призначення ОЗСП «Азов» в/ч 3057, оператор-топогеодезист.

Після боїв за Маріуполь і героїчної оборони на Азовсталі потрапив до колишньої Волноваської виправної колонії № 120, що знаходиться біля селища Оленівка за 20 кілометрів від Донецьку. Загинув в результаті терористичного акту російських сил.

У Володимира залишилися мати, дружина Ганна і син Тимофій.