Запрошуємо всіх небайдужих долучитися та підтримати розвиток молодіжної культури, науки і спорту Запорізького регіону
Андрій Сергійович Андрієвський
Посада
Старший матрос, моторист військової частини А 1472. Загинув 14 квітня 2022 року, боронячи Маріуполь.
Нагороди
- Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 16 травня 2022 року Андрію Андрієвському посмертно присвоєно звання «старшина 2 статті».
Здобувач першого курсу денної форми навчання спеціальності 014 Середня освіта (Трудове навчання та технології) факультету фізико-математичної, комп’ютерної та технологічної освіти
Життєпис
Народився 8 грудня 2000 року в селищі Софіївка на Дніпропетровщині в родині військового, де завжди добре розуміли, що таке наказ. У 2004 році тата перевели для проходження служби в АР Крим. В місті Балаклаві Андрій пішов до школи. З дитинства він був спокійним, веселим, товариським, однак вже тоді прагнув захищати слабших. Щоб набути необхідних навичок для самозахисту, записався у секцію боксу. Задоволення Андрій отримував і від виснажливих тренувань, і від змагань, у яких виборював багато нагород.
У 2014 році батька перевели на материкову частину України, й родина повернулась в рідне селище. Там Андрій закінчив школу. Вибір майбутньої професії був очевидним – Автотранспортний коледж Криворізького національного університету. Вправний та здібний хлопчина любив і вмів ремонтувати все, що виходило з ладу. Найбільшою мрією юнака був мотоцикл. Тож, на 18-річчя батьки подарували сину перший транспорт.
Хлопець змалечку хотів бути військовим, як батько. У 2020 році, отримавши диплом технікуму, долучився до лав Морської охорони ДПСУ. Так його життя поєдналося з Маріуполем. Службу проходив як старший моторист – рульовий малого катера Морської охорони. За свій характер і здібності отримав позивний «Мотор».
З перших днів повномасштабної війни Андрій Андрієвський у складі Маріупольського загону Морської охорони захищав місто від ворога. Андрій разом із батьком боронив Маріуполь, виконуючи різні бойові задачі, мріяв повернутися додому, створити сім’ю, виховувати дітей.
Востаннє написав рідним 24 березня 2022 року: «Все ок, не хвилюйтеся». Більше звістки від сина батьки не отримали.
14 квітня 2022 року, під час вуличних боїв в оточеному ворогом Маріуполі, Андрій отримав поранення, несумісні з життям. Моряка-прикордонника поховали у селищі Софіївка з усіма військовими почестями на Алеї слави малої батьківщини. Останню шану воїну віддали рідні, близькі, побратими та друзі. Командир загону передав матері полеглого 22-річного захисника державний прапор та кашкет.
Кожен, хто знав Андрія Андрієвського, згадує про нього щось особливе. Щирий, життєрадісний, мрійливий та доброзичливий, надійний найліпший друг, що завжди переймався за інших більше, ніж за себе, міг дати слушну пораду, вислухати та допомогти. Шкільні друзі пам’ятають як Андрій вчив хлопців боксерським прийомам, залюбки ремонтував велосипеди, мотоцикли, а згодом – автівки. Прикордонна служба зробила хлопця ще більш відповідальним, серйозним та хоробрим. Навіть перебуваючи вже у ворожому оточенні, Андрій хвилювався за близьких, в останній розмові з другом радив, як вижити у воєнний час.