Запрошуємо всіх небайдужих долучитися та підтримати розвиток молодіжної культури, науки і спорту Запорізького регіону
Валентина Юносова
БДПУ – моє життя!
40 років – ціла епоха мого життя, пов’язана з рідним університетом, це 40 років відданості, розвитку та любові до своєї справи. Я вдячна долі за ці роки, за людей, за досвід і за можливість бути частиною великої університетської родини!
Наталія Павленко
Для мене БДПУ став домівкою, яку я втратила в 2022 році. Викладачі ФДССО, стали підтримкою та опорою в житті. Для мене БДПУ - це маяк на Бердянській косі.
Вікторія Федорончук
Вступивши до БДПУ моє життя дуже змінилося, а саме я почала більше подорожувати, розвиватися , мріяти , проявляти себе там, де раніше боялася . У мене з'явилися нові друзі, з якими я можу розвиватися у професійній діяльності. БДПУ - місце, де завжди почують, підтримають, допоможуть! Завдяки університету я втілюю свої мрії в реальність.
Наталя Кривунь
Моя історія знайомства з БДПУ
Особливе місце в моїй історії знайомства з Бердянським державним педагогічним університетом посідає Олена Мартиненко – керівниця Народного художнього колективу ансамблю естрадного танцю «МарЛен», яка й до сьогодні поєднує керівництво колективом із викладацькою діяльністю в університеті, готуючи майбутніх хореографів. Саме під її керівництвом я робила свої перші кроки у світі танцю, брала участь у виступах і поступово розуміла, наскільки важливе місце хореографія займає в моєму житті.
Коли я ще була юною учасницею ансамблю «МарЛен» ми щороку брали участь у державних іспитах із хореографії: студенти випускних курсів готували власні постановки, а ми допомагали втілювати їх на сцені. Пам’ятаю, як хвилювалися перед виступами, як багато репетирували. Тоді БДПУ вже був для мене знайомим місцем, хоча я ще навіть не була його студенткою.
Мабуть, саме в ті роки я почала розуміти, що танець для мене – це щось значно більше, ніж просто захоплення. Мені подобалося бути на сцені! З часом бажання пов’язати своє майбутнє з хореографією ставало дедалі сильнішим.
У 2007 році я вступила до БДПУ на спеціальність «Хореографія». Добре пам’ятаю, наскільки важливим для мене був цей крок. Після завершення бакалаврату я продовжила навчання в магістратурі, і саме тоді моє життя в університеті почало змінюватися. Ще навчаючись, я почала працювати на кафедрі лаборантом. Це був мій перший досвід роботи в університеті. Я знайомилася з роботою кафедри зсередини, переймала досвід колег. Згодом я стала викладачкою та отримала можливість передавати знання іншим.
Сьогодні я часто думаю про те, як усе склалося. Колись я була учасницею ансамблю «МарЛен», брала участь в хореографічних постановках студентів і просто любила танцювати. Потім стала студенткою, згодом – лаборантом кафедри, а пізніше – викладачкою.
Я вдячна, що колись мій шлях до БДПУ почався саме так. Адже я прийшла туди ще юною дівчиною, закоханою в танець, а залишилася людиною, для якої хореографія стала справою життя!
Роман Сафонов
Археологічна практика, незабутні спогади на все життя. Університет дав можливість торкнутися минулого.
Біловол Зоряна
Студентські часи та сьогодення
З другого курсу я почала вести активне студентське життя. Багато хто зі студентів та викладачів знає мене як відмінницю, активну діячку та творчу особистість. Уже з третього курсу я стала старостою та головою студентського самоврядування свого факультету, долучилася до студентського самоврядування університету та жила своє щасливе життя в гуртожитку на Шмідта.
Взимку того ж року мені запропонували працювати в одному з провідних відділів нашого університету, розвивати його цінності та виховувати нове покоління студентів.
Лютневі події не зламали нашу університетську родину. Саме в той час ми гуртувалися як могли: допомагали одне одному, постійно були на зв’язку й переймалися долею кожного. Саме тоді я відчула справжню цінність університетської родини.
Я почала зростати разом зі своїм університетом, ставати сильнішою, мудрішою у своїх рішеннях та розуміти, що дім — це не стіни, а люди навколо тебе.
Пам’ятаю, як у 2021 році біля 5-го корпусу я проводила захід «Свято вишиванки». Сорочку, у якій я була того дня, згодом вивезла з окупації. А через п’ять років, зібравшись колективом викладачів та студентів у с. Східниця, ми знову провели традиційне свято, і я була в тій самій вишиванці. Це про цінності, які виростив у мені університет.
Я можу безкінечно розповідати історії студентського життя: про злети та падіння, про любов і розлуку, про Бердянськ та його солоний подих. Але знаю точно: я стала такою, якою є зараз, завдяки БДПУ, і я безмежно вдячна йому.
Я люблю тебе, мій університет!
Анна Івашова
БДПУ подарував мені більше, ніж просто студентські роки. Він подарував мені людей.
Саме завдяки нашому університету в мене з’явилися подруги,які з часом стали по-справжньому близькими та рідними людьми для мене. Це люди, з якими можна сміятися до сліз,переживати складні моменти, ділитися важливим і просто бути собою)
І, мабуть, саме в цьому для мене особливість університету: я прийшла здобувати освіту, а знайшла тут значно більше – спогади, можливості і людей, які назавжди залишаються частиною твого життя.
Тож на цьому фото не просто мої подруги. Це частинка того, що БДПУ подарував мені)
Дар'я Різниченко
Як БДПУ змінив моє життя? Кардинально!
У 2019 році, після перегляду одного фільму — «Зоряний шлях», я раптом задумалась про те, щоб стати астрономом І почала шукати університети, де можна було б пов’язати своє життя з фізикою та космосом.
До вступу залишався рівно рік. І ось одного вечора я натрапила на сайт БДПУ. Це була просто головна сторінка університету, але я й досі пам’ятаю свій захват від побаченого: головний корпус, моя вже рідна Alma Mater — 5 корпус, і, звичайно, факультет дошкільної, спеціальної та соціальної освіти.
Так думки про фізику поступово відійшли на другий план І вже у 2020 році я вступила до БДПУ: бюджет, омріяний факультет і професія, яку я обрала.
Я навчалася навіть під час коронавірусу, тому встигла побачити університет не лише через екран, а й наживо — його коридори, аудиторії, людей.
Університет мене завжди захоплював. А потім якось на парі у Надії Андріївни Кот я подивилася на неї — таку неймовірну, впевнену, закохану у свою справу, на те, як вона розповідала студентам матеріал. І саме тоді подумала: я дуже хочу залишитися працювати в університеті. Це була моя маленька мрія. І вона все ж таки здійснилася — зараз я працюю секретарем на факультеті. Але БДПУ, а особливо мій факультет, подарував мені набагато більше, ніж просто професію. Тут з’явилися неймовірні друзі, команда однодумців, безліч можливостей, робота у студентській раді, заходи, вечірки, спогади й моменти, які назавжди залишаться зі мною. Навіть коли почалася повномасштабна війна, мій вибір залишався незмінним. Вступаючи на магістратуру я знову обрала саме БДПУ.
Бо іноді університет — це не просто місце, де ти отримуєш освіту. Це місце, яке стає частиною тебе.
Тому мрійте. Навіть якщо сьогодні ваша мрія здається зовсім не пов’язаною з тим, що ви робите. Хто знає, можливо, один фільм змінить ваші плани так само, як колись змінив мої. Мрійте — і ваші мрії обов’язково знайдуть шлях до здійснення.
Дар'я Різниченко секретар факультету Дошкільної, спеціальної та соціальної освіти
Амалія Горбунова
Але, відкривши двері університету, я відкрила для себе набагато більше.
Зустріла неймовірних людей, знайшла друзів і зрозуміла, скільки всього можу.
Ми живемо в різних містах, але завжди залишаємося поруч. Тепер частинка моєї душі є в різних куточках України.
БДПУ дав мені можливість розкрити себе, повірити у власні сили, любити те, що роблю, і бути серед таких же яскравих “зірочок”!
Для мене БДПУ – це частинка мого серця
Кулик Поліна
БДПУ навчив мене:
БДПУ навчив мене не боятися висловлювати власну думку у будь-якій справі, тому що тут завжди підтримають і щось порадять. Також БДПУ навчив мене робити презентації в будь-яких умовах: під час відключень світла, в дорозі, і о другій годині ночі, тому що вдень забула, а семінарське заняття – першою парою.
Євгенія Литвинчук
Вітаю, мене звати Євгенія і наразі я є студенткою 3-го курсу заочної форми у БДПУ
Моя історія почалася з розповідей моєї мами про її студентські роки, друзів та море після іспитів. Вона була студенткою Бердянського університету ще у 1977–1982 роках.
Пройшло багато часу, та у 2018 році ми з моїм чоловіком вперше поїхали разом на море, і вибір впав на Бердянськ. Мама попросила зробити фото її рідного університету на згадку. Ми зробили декілька фото фасаду. Я ще й зайшла на територію, аби роздивитись, та помітила напис "Я БДПУ", запропонувала чоловікові сфотографувати мене біля напису, ще й сказала:
"Прикольно було б, аби ми обидва тут навчалися" . Посміялися, зробили фото та пішли собі. Гуляючи вже ввечері, натрапили на ще одну гарну будівлю, яка теж виявилася корпусом БДПУ, як ми потім дізналися з розповідей мами та інтернету. Нам пощастило відвідати це чудове та затишне місто ще у 2019 році, згадати, як гуглили адресу університету та робили там фото.
Але це ще не кінець історії
Минулого року я вирішила вступити до вишу, шукаючи варіанти, натрапила на пост в Інстаграмі про вступну кампанію у БДПУ. Моя реакція була:
"Можливо, це знак долі". Мотиваційний лист написався дуже швидко та заяву було подано.
Ось так історії мами та звичайні фото на пам'ять стали для мене доленосними. Дуже щаслива, що мені вдалося побачити на власні очі наш прекрасний університет та чудове місто Бердянськ ще до повномасштабного вторгнення .
Аліна Зайченко
Я почала бачити, що насправді можу більше, ніж думала.
Почала більше проявляти себе, розвиватися, пробувати нове й не так боятися помилок. І найважливіше — поступово в мені з’явилася віра у власні сили. Зараз я розвиваюся не лише як студентка, а й в інших сферах життя. БДПУ став для мене місцем, де я не просто здобуваю освіту, а й вчуся бути впевненою в собі, ставити перед собою більші цілі та йти до них. Я б хотіла додати до цієї історії дуже багато фотографій — тих моментів, у яких справді видно, як я змінилася за роки навчання в університеті. Адже фотографія може показати мої досягнення, участь у різних проєктах, моменти розвитку та людей, яких я зустріла на цьому шляху. Але вона не може повністю показати те, що змінилося всередині мене. Я могла б показати все, чого вже досягла завдяки тому, що в БДПУ знайшла себе, почала більше проявлятися, розвиватися й вірити у власні можливості. Та, якщо чесно, мені здається, що зараз для цього достатньо навіть однієї моєї фотографії — і моїх щасливих очей. Бо за ними стоїть набагато більше, ніж просто фотографія. За ними — дівчина, яка колись сумнівалася, чи зможе, а сьогодні вже знає, що може.
Якщо коротко, то БДПУ змінив моє «я не зможу» на «а чому б і ні?
Гладущенко Галина
В БДПУ знайшла найкращу подругу
У нас, нажаль, таку можливість відібрала росія. Та БДПУ проводить для нас різні тренінги. Я навчаюсь на вчителя музики та англійської мови і у нас декілька разів на рік відбуваються репетиції наживо, гастролі в іншу частину України – це дуже круто, адже це дає можливість розширити кругозір та відчути ту саму університетську родину.
Викладачі в БДПУ дають можливість відчути, що ти не один, підтримують, коли складно. Особливо коли ти ВПО та ще й живеш у Запоріжжі. Підтримка від старших – це завжди зворушливо. БДПУ, дякую, що ти є
Як БДПУ змінив життя студентів
Вікторія Бєляєва (студентка І курсу)
Ще з початкової школи я мріяла стати вчителем, людиною, яка зможе не лише навчати дітей, а й бути для них наставником та підтримкою.
А з початку повномасштабного вторгнення, з 2022 року, я почала мріяти вступити саме до БДПУ. Ця мрія залишалася зі мною всі ці роки.
У січні 2025 року через обставини я переїхала до Дніпра та стала внутрішньо переміщеною особою. Життя змінилося, багато чого довелося починати з нуля, але моя мрія вступити саме до БДПУ не зникла. Я продовжувала нести її крізь роки, незважаючи на відстань і всі зміни, які відбувалися навколо. І ось у 2026 році вона здійснилася! Я стала студенткою БДПУ та вступила на бюджет!
Для мене це не просто вступ до університету. Це перший крок до здійснення моєї дитячої мрії - стати вчителем. Попереду нові знання, знайомства, досвід і багато щасливих моментів.
Наталія Спірідонова (студентка ІІ курсу)
У 41 рік я зробила те, на що довго не наважувалася, — вступила до БДПУ на спеціальність «Психологія». Пам’ятаю свої сумніви: «Чи варто починати навчання зараз? Чи не пізно? А раптом не впораюся?» Але десь глибоко всередині було відчуття, що я просто повинна спробувати.
І сьогодні, озираючись назад, можу сказати: це було одне з найкращих рішень у моєму житті. Я вступала, щоб отримати нові знання і професію. А в результаті отримала набагато більше — зустріч із собою. Психологія поступово почала змінювати мене. Я стала краще розуміти себе, свої почуття, свої реакції, свої сильні й вразливі сторони. Багато в чому навчилася допомагати самій собі. І зрозуміла, що навчання може бути не просто про знання — воно може бути про внутрішні зміни. А ще БДПУ подарував мені людей. Викладачів, які надихали, дивували, підтримували й змушували думати глибше. Одногрупників, які з часом стали більше, ніж просто людьми, з якими ти сидиш на парах. Разом ми вчилися, хвилювалися, сміялися, обговорювали життя і проходили цей шлях.
І непомітно для мене самої університет почав змінювати моє життя.
Змінювати мої погляди. Моє ставлення до себе. Моє розуміння інших людей. Давати нові сенси, нові знайомства, нові можливості й сміливість рухатися далі. Тепер я думаю: мабуть, іноді нам просто потрібно дозволити собі зробити крок назустріч тому, чого ми насправді хочемо. Навіть якщо нам за 30, 40 чи 50. Навіть якщо страшно. Навіть якщо здається, що «вже пізно». Для мене БДПУ став саме таким кроком. Кроком до нових знань. До нових людей. До нової себе. І я дуже рада, що колись, попри всі вагання, сказала собі: «Спробуй». Бо іноді одне рішення справді може змінити життя.
А БДПУ я хочу побажати одного — продовжувати бути місцем, де люди знаходять не лише знання, а й себе. Нехай у нього завжди будуть студенти, які не бояться починати спочатку, викладачі, які надихають, і люди, чиї життя змінюються на краще завдяки цій зустрічі. Нехай попри всі випробування БДПУ живе, розвивається, збирає навколо себе сильних, талановитих і небайдужих людей та ще багато років залишається місцем, до якого хочеться повертатися подумки й серцем.
З днем народження, БДПУ! Дякую за те, що свого часу став частиною моєї історії!